Методичний кабінет
Горішньоплавнівської міської ради Полтавської області

Четвер, 06.05.2021, 07:19

Вітаю Вас Гість | RSS | Головна | Рекомендації педагогам та батькам п’ятикласників в період адаптації до нових умов навчання | Реєстрація | Вхід

Рекомендації педагогам та батькам п’ятикласників
в період адаптації до нових умов навчання

Основні проблеми, що виникають в період адаптації
до умов навчання в середній школі
Практично кожний учитель скаже, що початок п’ятого класу - складний період, і не тільки для дитини, але і для вчителів, батьків. Проблем багато, і вони не обмежуються рамками навчального процесу.
В більшості випадків самі п’ятикласники засвідчують, що в школі стало складніше, тому що:
• різні учителі - предметники (їх потрібно запам’ятати, звикнути до вимог кожного);
• незвичний розклад, змінений розпорядок дня;
• багато нових кабінетів, важко одразу зорієнтуватись де проходить урок (або взагалі треба переходити в іншу споруду);
• часто з’являються нові діти в класі (або сама дитина переходить в інший клас);
• новий класний керівник;
• в средній школі п’ятикласники - самі найменші, хоча в початковій вважались великими;
• проблеми із старшокласниками (наприклад, в їдальні чи в туалетній кімнаті).
Успіх адаптації молодшого школяра залежить не тільки від інтелектуальної готовності, але і від того, на скільки добре він уміє налагоджувати стосунки та спілкуватися з учнями та педагогами, дотримуватись шкільних правил, орієнтуватись в нових ситуаціях.
Серед труднощів шкільної адаптації п’ятикласників найчастіше зазначають:
• виріс загальний темп роботи: діти, які не навчились швидко писати, не встигають конспектувати;
• виріс обсяг работи, як на уроці, так і вдома;
• нові, незвичні вимоги до ведення зошитів та оформлення робіт;
• виникла необхідність самостійно знаходити додаткову інформацію та працювати з нею.
Психологи зазначають, ситуація адаптації викликає у багатьох п’ятикласників підвищену тривожність, як шкільну, так і особистісну, а інколи призводить до виникнення страхів.
Наприклад, посилюється страх не відповідати очікуванням оточуючих, який у цьому віці сильніший, ніж страх самовираження. Для дитини молодшого шкільного віку надзвичайно важлива думка інших людей про неї та її вчинки, особливо думка однокласників та вчителів. Постійний страх не відповідати очікуванням оточуючих приводить до того, що і здібна дитина не може одразу проявити свої можливості.
Труднощі та страхи у стосунках з учителями мають від третини до половини всього числа п’ятикласників. В свою чергу, батьки, які змушують дітей працювати на «оцінку», все більше провокують шкільні страхи, пов’язані у дітей з невпевненістю в своїх силах, тривогою з приводу негативних оцінок чи їх очікуванням. Це складає особливу проблему в період адаптації п’ятикласників до шкільного життя, коли прагнення дитини добре виконувати всі пред’явлені школою вимоги, показати себе з кращого боку, спонукають її проявляти високу активність. Серйозною проблемою для п’ятикласника є і зміна класного керівника. Адже, при переході з молодшої в средню школу діти особливо потребують формування адекватних відносин з педагогами.
Прийняття класних та шкільних соціальних та етичних норм, формування уміння виконувати їх, відбувається у дітей також з допомогою класного керівника. У деяких дітей з’являються складнощі в организації шкільного життя, нерідко діти просто недостатньо проінформовані: не знають вимог учителів, не дуже добре орієнтуються в приміщенні школи. В такому випадку для них також дуже важливою є підтримка класного керівника, компетентність класного керівника в питаннях життєдіяльності класу, його емоційне відношення до учнів.
Уміння налагоджувати контакти та спілкуватися з дітьми — одна з головних умов успішної адаптації дітей. Проблеми звикання, пристосування неодмінно виникають у дітей (в тій чи іншій мірі) в перші місяці навчання в средній школі. Такий перехідний період має свою специфіку, пов’язану у першу чергу з віковими психологічними особливостями.
 
Вікові психологічні особливості п’ятикласників
Вік дітей п’ятого класу можна назвати перехідним від молодшого шкільного до молодшого підліткового. Психологічно цей вік пов’язаний з поступовим проявом почуття дорослості - головного особистісного новоутворення молодшого підлітка.
Шлях усвідомлення себе складний, прагнення усвідомити себе як особистість породжує потребу у відчуженні від тих, хто до цього часу зазвичай мав на дитину вплив, у першу чергу - від сім’ї, від дорослих. Зовні це відчуження найчастіше виражається в негативізмі - прагненні протистояти пропозиціям, судженням, почуттям дорослих. Звідси така кількість конфліктів з дорослими. При цьому негативізм - первинна форма механізму відчуження, вона є початком пошуку підлітком власної унікальності, пізнання власного Я. Цьому сприяє і орієнтованість підлітків на установлення довірливо-дружніх відносин з однолітками.
В дружбі відбувається моделювання соціальних взаємовідносин, засвоюються навики рефлексії наслідків своєї чи чиєїсь поведінки, соціальні норми взаємодії людей, моральні цінності. Пізнання іншого, схожого на мене, дає можливість як в дзеркалі побачити та зрозуміти свої власні проблеми. Саме в силу психологічної цінності відносин з однолітками відбувається поступова заміна провідної учбової діяльності (котра була характерна для молодшого школяра) на діяльність спілкування. Таким чином, поступово змінюються пріорітети і в стінах школи.
Розумова активність молодших підлітків висока, але здібності можуть розвинутись лише в діяльності, яка викликає позитивні емоції; успіх (чи неуспіх) суттєво впливає на мотивацію навчання. Оцінки відіграють важливу роль в цьому: висока оцінка дає можливість підтвердити свої здібності. Співпадання оцінки та самооцінки важливо для емоційного благополуччя підлітка. Інакше неминучим буде внутрішній дискомфорт, і особистісний конфлікт.

Рекомендації щодо організації роботи з п’ятикласниками
Психологічні особливості починають яскраво проявлятися саме у віці 10-11 років - при переході до средньої ланки, досягають апогея в 13-14 років. Тому процес адаптації в цьому віці може виявитися непростим, і співучасть педагогів просто необхідна. Вона, може бути самою різноманітною. Нерідко вчителі схильні розглядати тривожність швидше як позитивну особливість, яка забезпечує підвищену здатність сприймати та формує почуття відповідальності дитини. Однак, якщо легке хвилювання перед виконанням завдань та відповіддю біля дошки сприяє мобілізації дитини, то сильна тривога, навпаки, приводить до погіршення результатів работи або до відмови від виконання завдання і негативно впливає на успішність. Тому дуже важливо в цей період проводити профілактичну роботу з дітьми. Слід виробити чіткі, послідовні та стійкі вимоги, пояснити дитині, чому вони необхідні, узгодити вимоги учителів-предметників.
Особливу увагу слід приділяти формуванню правильного відношення дітей до помилок, уміння використовувати їх для кращого розумінняя матеріалу. Як вже відзначалось, саме «орієнтованість на помилку», котра нерідко підкріпляється неправильним відношенням дорослих до помилок, як до недопустимого явища, яке підлягає покаранню, - основний фактор формування шкільної тривожності. Допомога педагогів дітям повинна бути направлена на зміцнення їх упевненості в собі, виховання власних критеріїв успішності, уміння вести себе в складних ситуаціях, ситуаціях неуспіху. Необхідно допомогти дітям сформувати індивідуальні моделі поведінки в значимих ситуаціях. Якщо є можливість, слід підготувати дітей до нових ситуацій, обговорити можливі труднощі, навчити конструктивним способам поведінки в них. Можна полегшити участь п’ятикласників деякими можливими організаційними заходами.
 
Заходи, які сприяють организації роботи в класі
1. Учителям, які приймають п’ятий клас, слід провести підготовчу роботу («переключитися», тобто налаштуватися на вікові особливості п’ятикласників, пригадати методи роботи з ними).
2. Всім учителям, що працюють з класом, слід прийти на перші батьківські збори, щоб ознайомити батьків з навчальною програмою та вимогами до предмету.
3. Рекомендується перевіряти готовність дитини до уроку: наявність учбових посібників, зошитів, тощо. Це допоможе сформувати у дітей навики підготовки до уроків.
4. Учителям-предметникам слід узгодити свою роботу, рівномірно розпреділити навчальне навантаження з різних предметів; в першу чергу це стосується домашніх завдань.
 
Заходи, які сприяють зниженню тривожності у дітей
1. На початку навчального року бажано провести екскурсію по школі, показати дітям розміщення нових для них кабінетів та других поміщень.
2. Класний керівник повинен скласти список правил внутрішнього розпорядку та ознайомити з ним всіх учнів.
3. Категорично забороняється затримувати  дітей у класі після дзвінка на перерву.
4. Необхідно узгодити вимоги різних учителів та, по можливості, скласти єдині вимоги, наприклад:
а) правила поведінки та загальної дисципліни, такі як:
• вітаємо учителя стоячи;
• вчимося слухати: не перебиваємо ні учителя, ні іншого учня;
• піднята рука — сигнал про запитання чи відповідь;
• не допускаємо запізнень;
б) організація навчального процесу: наявність необхідних навчальних посібників;
• дотримуємось єдиних правил оформлення зошитів (наявність поля, запис дати, написи «Класна робота», «Домашня робота», тощо);
в) відносини між дітьми; між учителем та учнем:
• проявляємо повагу один до одного;
• телефонуємо, відвідуємо, при потребі допомагаємо хворим однокласникам, тощо.
5. Нагадати дітям про вимоги до ведення щоденника, про те, хто ставить оцінки в щоденник та робить інші записи.
6. Підготувати та провести протягом першої чверті, з метою вирішення проблем спілкування у класі, спеціальні заходи (тренінги по згуртуванню класу, тематичні класні години, тощо).
7. Бажана участь всіх педагогів в налагодженні добрих стосунків між старшокласниками та молодшими школярами.
 
Рекомендації практичного психолога класним керівникам
• Спільно з психологом, що супроводжує навчання в 5-х класах, допомогти учням в налагодженні емоційного контакту з одноклассниками, проводити бесіди та ігри, які дозволяють дітям краще пізнати один одного.
• Допомогти вчителям-предметникам краще познайомитись з учнями (для цього провести спільні зустрічі, бесіди,  години запитань та відповідей).
• Постійно підтримувати контакт з батьками учнів.
• Постійно підтримувати контакт зі шкільним психологом.
• Здійснювати заходи щодо набуття навичок адекватного рівноправного спілкування та навичок групової поведінки.
• Сприяти формуванню позитивної навчальної мотивації.
• Корегувати негативне ставлення до школи.
• Викликати та закріпляти позитивні емоції, почуття впевненості в собі, доброзичливості, бажання працювати спільно.
• Виявляти максимальну стриманість і терпимість. Необхідно стати «союзником» дитині, щоб спрямувати її активність в позитивне русло.
Для здійснення психологічної підтримки дитини необхідно:
• Опиратись на сильні сторони дитини.
• Уникати підкреслювання помилок та недоліків.
• Частіше висловлювати задоволення учнями.
• Уміти та демонструвати уважне ставлення до кожного учня класу.
• Використовувати гумор для формування позитивного мікроклімату у класі.
• Підтримувати всі спроби учня справитись з завданями.
• Уміти взаємодіяти з дитиною.
• Давати можливість учню самому вирішувати проблеми, там де це можливо.
• Розпізнавати та підтримувати індивідуальність кожної дитини.
• Проявляти емпатію та віру в учнів.
• Демонструвати оптимізм.
Підтримати можна за допомогою:
• окремих слів («красиво», «акуратно», «гарно», «здорово», «молодець», «продовжуй»);
• висловлювань («я горжусь тобою», «мені подобається, як ти працюєш», «у тебе все вийде»);
• дотиків (поплескать по плечу, доторкнутись до руки, пригорнути дитину);
• спільних дій, участі (в праці та відпочинку);
• виразом обличчя (підморгнути, посміхнутись, схвально кивнути, тощо).
 
Рекомендації практичного психолога учителям-предметникам
• Враховувати труднощі адаптаційного періоду, вікові особливості п’ятикласників при виборі способу подачі матеріалу, нової термінології.
• Враховувати, що високий темп - одна з причин, яка перешкоджає учням засвоювати новий матеріал.
• Пропонувати учням більш раціональні способи виконання домашніх завдань, приділяти під час уроку більше часу для пояснення нових тем.
• Не забувати, що тільки спільна діяльність педагога та учня є найбільш ефективним способом передачі досвіду та знань. Старатися якомога рідше вести викладання з  позиції «над» учнем та подавляти його ініціативу.
• Уміти знайти у роботах кожного учня щось особливе. Заохочувати та хвалити дитину перед усім класом.
• Створювати загальну атмосферу успіху.
• В кінці уроку, не упускати нагоду - перед класом підбадьорити тих, хто ще не впевнений в собі та малоактивний, або соромиться чи побоюється нових учителів.
• Працювати в контакті з сім’єю учня, класним керівником, шкільним психологом та учителем початкової школи.
• Налагоджувати емоційний контакт з класом.
 
Рекомендації практичного психолога батькам
• Звернути увагу та зрозуміти труднощі, з якими стикається дитина при переході в середню школу, привчати її до самостійності, не відмовляти дитині в посильній допомозі при підготовці до уроків.
• Допомагати дитині вчитися організовувати свою роботу (вести щоденник, планувати виконання домашніх завдань, облаштовувати робоче місце, збирати все необхідне для школи).
• Допомогти дитині запам’ятати всі прізвища, імена, по-батькові учителів-предметників та нового класного керівника.
• Забезпечити дотримання дитиною оптимального для її віку режиму дня.
• Ніколи не обговорювати з дитиною учителів, сприяти формуванню позитивного ставлення до школи.
• Створити необхідні умови для повноцінного відпочинку дитини у вільний від навчання час (відвідувати басейн, спортивні майданчики, проводити спільні прогулянки на свіжому повітрі, тощо).
• Вірити у власну дитину, спиратися на її реальні можливості, забезпечити їй емоційний комфорт удома.
• Хваліть дитину за найменші успіхи, вселяючи в неї впевненість в своїх силах.
• Знаходьте час для спілкування з дитиною, цікавтесь шкільними справами, не ображайте її недовірою, байдужістю, умійте радіти та сумувати разом з нею.
• Проводьте з дитиною бесіди про школу, з метою вмотивування та вироблення позитивного ставлення.
• Звертайте увагу на те, з ким дружить дитина, як спілкується з однолітками (особливо через соціальні мережі), які інтереси має.
 
Особливості розвитку дитини молодшого шкільного віку:
• До кінця молодшого шкільного віку у дитини повинні сформуватися такі новоутворення, як рефлексія, довільність, саморегуляція;
• Молодший шкільний вік - період кризи самооцінки. Різко зрастає кількість негативних самооцінок;
• Молодший шкільний вік – період мотиваційної кризи. Зміна соціальної ситуації веде до зміни внутрішньої позиції учня: наростає невдоволення собою, з’являється критичність оцінки результатів навчання, в наслідок зміни пріоритетів знижується інтерес та мотивація до навчання.
Слід звернути увагу на можливі відхилення:
У психічному розвитку - емоційна лабільність (нестійкість), нестійкість уваги, недорозвинуті способи мислення (спостереження, аналіз, порівняння, узагальнення, синтез), незначний словниковий запас, низький вольовий потенціал (невпевненість, нетерпеливість, імпульсивність);
У соціальному розвитку – незадоволення становищем у системі формальних та неформальних стосунків у соціальних групах; звичка добиватись результату за рахунок дорослих, оточуючих, ровесників; замкнутість; недовіра; егоїзм; грубість; недорозвиток потреби у визнанні;
У духовному розвитку – відхилення в розвитку духовних потреб у самовизначенні, розмитість життєвих цілей та цінностей, відсутність власного ідеалу, безвідповідальне ставлення до свого здоров’я й життя.
 
Особливості фізичного розвитку:
• діти в цей віковий період мають, як правило, добре здоров’я. 
Сплять протягом 9-10 годин, добре засинають, легко прокидаються;
• продовжується розвиток кістково-м’язової структури тіла. Однак, м’язи вже достатньо добре розвинені. Рухи стають більш координованими та контрольованими;
• продовжується формування серцево судинної системи. Частота серцевих скорочень достатньо стійка;
• збільшується швидкість утворення умовних рефлексів, рефлекси та увага стають більш стійкими.
 
Особливості соціальної адаптації:
• криза самооцінки та негативна Я-концепція зазвичай ускладнюють соціальну адаптацію,  можуть негативно впливати на взаємовідносини з дорослими та однолітками (часті конфлікти, підвищена агресивність);
• дружба сприймається не як виток взаємних задоволень, а як серія взаємодій, де зоною конфліктів може служити різниця в особистих характеристиках.
 
Психологічна допомога молодшим школярам в період адаптації.
Причини дезадаптації
1. Пробіли в знаннях, несформованість знань, умінь та навичок відповідно віку.
2. Несформованість комунікативних навичов.
3. Слабкий розвиток психічної сфери: відсутність адекватної мотивації, низька самооцінка, недостатня сформованість рефлексії, саморегуляції, абстрактного мислення.
4. Професійна некомпетентність педагогів. Недостатнє розуміння труднощів адаптаційного періоду.
5. Емоційне неблагополуччя.
6. Відсутність злагодженості в работі психолога, батьків, педагогів.
7. Фізичні вади, слабке здоров’я.
 
П’ять ступенів, що ведуть до переорієнтації негативної поведінки
• Встановіть та зберігайте відносини взаємоповаги.
• Визначте мету та причину негативної поведінки дитини.
• Допоможіть дитині розпізнати свою помилкову мету, при цьому не демонструючи їй ніяких звинувачень.
• Створіть учню такі умови, при яких негативна поведінка стане непотрібною та недоцільною.
•  Заохочуйте учня, надаючи йому можливості проявляти себе:
• Дайте можливість дитині здійснити корисні вчинки для усвідомлення власною значимості та гідності.
• Об’єднайте зусилля учня з Вашими (чи зусиллями інших учителів) та продемонструйте, що спільною працею можна досягти більшого;
• Приймайте участь в загальношкільних заходах та демонструйте, що особиста участь сприяє розширенню кола інтересів;
• Зробіть все можливе, щоб учні отримували від діяльності якомога більше радості та задоволення;
• Навчіть учнів не тільки фіксувати свою увагу на деяких проблемах, але й сприяти їх подальшому подоланню.

Меню сайту

Вхід на сайт

Пошук

Календар

«  Травень 2021  »
ПнВтСрЧтПтСбНд
     12
3456789
10111213141516
17181920212223
24252627282930
31

Сайт ВО

Сайт ММК

Друзі сайту

Друзі сайту